укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.07.01
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Карпатська притча

На початкУ карпатського села,
Біля могилки - явір і калина
І всяк, хто йде, змахнувши піт з чола,
Спиняється здивований понині.

«МОСКАЛИК І БАНДЕРІВКА ЛЕЖИТЬ»
Гласить дощечка на хресті прибита
І більш нічого. Вітер шелестить
Листочки на деревах, жалем вкриті.

Було давно. Це був кінець війни.
В село ввійшло якраз радянське військо
І полюбив гуцулку восени
Солдат радянський, родом з Авдіївки.

Кохання розгорілося ураз.
Кругом війна, як смолоскип, палала.
Розбитий німець тинявся в лісах,
До сіл його «нічні» не підпускали.

Брати гуцулки, воїни УПА
Журили дівчину на стрічах вечорами:
"Він же москаль! Чи ти, бува, сліпа?
Чи у Сибір захтіла вислать батька й маму?"

А друзі-вояки і командир
Солдату дорікали теж не менше:
"Вона бандерівка, а ти Донбасу син,
Гебісти уже рискають не вперше..."

Та що коханню застороги ті .
Вони від них тікали у левади
І віддавались пристрастям своїм,
Серця співали ніжні серенади.

"Ти мій Москалик!" - плило в височінь,
"Бандерівочко, ластівко, лебідко!"...
Загін фашистський вийшов з гірських стін
І до села почав скрадатись швидко.

Побачила їх пара молода.
На поміч звати вже не було часу -
Спалить село недобитків орда
І сонних переб'є усіх одразу.

Її брати десь в горах - не позвать,
Й закохані взялись за автомати -
Озвалась стежка спалахом багать,
Завили нелюди від вибуху гранати...

Короткий бій підняв усе село,
Солдати вмить фашистів відігнали.
Вони до лісу - там кругом вогонь,
То вже брати гуцулочки вертались.

Та запізнились. Ті, і ті також.
Серед численних вражих тіл у сіні
Вони знайшли убитих обидвох -
Гуцулку і солдата у обіймах...

Могилу рили друзі і брати,
Міняючись по черзі, підходили,
Засипали землею молодих,
В ногах калину й явір посадили.

Отак й ростуть обоє край села -
Могутній явір і калина красна
Й шепочуть віти чарівні слова:
"Бандерівко!", "Москалику, мій ясний!"

2010
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні