І просто, й мудро нині я живу. Дивлюся в небеса, молюся Богу, Торую в сутінковій млі верству, Щоб нанівець зійшла чіпка тривога. Коли в яру шерхоче лопушняк І горобини гроно звільна гасне, Мережу вірші про утіхи дня, Про житіє – і тлінне, і прекрасне. Вертаюся з низин… Пухнастий кіт Муркоче, мружиться, бреде кругами… Біля ставочка вогник поміж віт – На маківці покрівлі пилорами. Вряди-годи лелека ріже тиш, Злітаючи на дах… Прийди й постукай У двері золотої німоти – Мені здається, не почую звуків. --------------------------------------------------- "Я научилась просто, мудро жить..." Я научилась просто, мудро жить, Смотреть на небо и молиться Богу, И долго перед вечером бродить, Чтоб утомить ненужную тревогу. Когда шуршат в овраге лопухи И никнет гроздь рябины желто-красной, Слагаю я веселые стихи О жизни тленной, тленной и прекрасной. Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь Пушистый кот, мурлыкает умильней, И яркий загорается огонь На башенке озерной лесопильни. Лишь изредка прорезывает тишь Крик аиста, слетевшего на крышу. И если в дверь мою ты постучишь, Мне кажется, я даже не услышу. 1912
|