Опубліковано: 2010.08.02
Поетичний розділ: Медитативна лірика

Світлана Ілініч

Легенда про порцелянове місто



Порцелянове  місто  застигло  в  ефірі
ненасталих  обітниць,  ненатлих  бажань.
Вже  на  вагах  закінчились  гирі  вагань
і  я  міряю  час  безсоромно,  на  віру.
Якщо  хочеш,  приходь:  тут  в  пошані  чужинці:
сни  віддали  в  архів,  на  сторожі  луна,
все  заклеєно  щільно  шпалерами  дня,
бездоганно  бездонного.  Повні  по  вінця,
йдуть  вузькими  шляхами  по  руслах  долоні
у  неміряний  простір  живої  води
всі  минулі  життя  –  приміські  поїзди
тільки  цокають  ходики  втрат  на  пероні.

2010
© Світлана Ілініч
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26456/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG