Промовив на вітражі Тристан до Ізольди:
"Танцюють по паркету веселі кобольди,*  
І сонце, наші безкровні обличчя освітивши,
З’єднає цілунком любовні вітражі".

"Ні, навіть сонце не буде цілунків причиною,
Сітка його є лише золотим павутинням.
Не є справжнім, а намальованим це кохання".
Так на вітражі промовляла Ізольда до Тристана.


*Кобольд — у міфології Північної Європи був духом шахти. Опис зовнішності гномоподібний, проте, на відміну від гномів, кобольды не займалися гірським ремеслом, а лише жили в шахтах. Іноді їх називають стуканцами, тому що вважається, що саме вони стукають ногами, бігаючи по тунелях. (Вікіпедія)