Опубліковано: 2010.08.22
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Олексій Кацай

На грани

Я резко свернул и сошёл с ума на лёд воспоминаний,
слегка прогибающийся фиолетовою глубиной.
Инеем тоненьких нитей покрывался каждый след
на стекловидной грани между настоящим и прошлым.

Чёрный коралл качнувшегося дерева
ударился в небо каменными ветвями:
белесое будущее осколками
осы’палось, соединилось и однотонно застыло.

Тянуло сквозняком из щелей потрескавшихся небес…
Всё шире раскрывались трещины льдины…
Надо было выбрать и куда-то заглянуть

сквозь разбегающиеся в пространстве отверстия,
но я замер, наблюдая, как медленно и плавно
тёмные воды памяти сочились в черноту космоса.

1991
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26651/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG