Забракне контенту, контексту, контрасту, контрА-…
Життя як концепція про контрацепцію смерті.
І пам’ять – кіно – обезсмислений відеоряд –
в зіницях птахів, невимовно відвертих,
віднайде свій спокій свій хоспіс, до крапки пірне
у себе собою в прасебе по вінця.
Приходжу у дім – не запитуй мене
про зайшлих до мене (і потім) чужинців.
Приходжу у дім – не чіпай павутинь:
обачні тенета чекають поталу.
На дні щонайглибших прабабиних скринь
пророцтва про дні віртуальних порталів,
в криївках найглибших з глибоких печер
сліди ненароджених блазнів і в’язнів.
Повір: ця межа між ТОДІ і ТЕПЕР –
звичайна ілюзія світлобоязні