Яке ти, мiсто? Просiда в туманi
  Стареньких вулиць ламаний асфальт,
  І лiхтарi, хитаючись, як п’янi,
  Пiдслiпуватим маревом горять.

  Порожня нiч.
  Лиш темiнь ллється з вiкон.
  Лиш магiстралi потойбiчний гул.
  Зiм’явши погляд, заповивши звуки,
  Туман не вiдчува свою вагу.

  Що там – в пiтьмi людських невiчних келiй?
  Зачаття? Плач? Безсилля горiлиць?
  Панелi провiнцiйного Растреллi
  Службових не вiдкриють таємниць.

  Проявиться – i щезне непомiтно
  Самотнiй випадковий чоловiк.
  Туман над мiстом i туман над свiтом.
  В молочний простiр тихо тоне вiк.