Опубліковано: 2011.01.25
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олена Шелкова

***


А метель всё метёт по двору, и
Рифмы белые, как молоко.
Я тебе фонарей наворую,
Если вправду, до звёзд далеко.

Я бесстрашно пройду по дороге –
Что метель сероглазым плечам?
Ведь стихи и любовь, как тревоги –
Их выдумывают по ночам.

Я с тебя не пылинки – куда там!
Даже ангелов буду сдувать.
Фонари охраняют солдаты,
Значит, нужно себя испытать.

Я нарву фонарей, как ромашек –
Сила Муромца мне по плечу.
Буду ночью я смелым и страшным,
А рассвета я знать не хочу!

И пусть вор ходит в звёздах и дырах,
И пусть рубят им руки, как встарь.
Всё равно уворую у мира
Этот яркий, как солнце, фонарь!


21-22.01.2011

2011
© Олена Шелкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/28367/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG