Нам потрібно відкладати слова,
Як птахи відкладають яйця,
І ніколи не випускати їх так,
Як лук випускає стріли.

Необхідно виношувати букви,
Як мати в утробі – янгола,
І тулити їх обережно так,
Як братика до сестрички.

Ми мусимо зважувати сказане
Ще до того, як упаде замертво
Той, у кого й не думали
Вцілити ми – але…

Слово, воно не проситься,
Як і дитя, на світ.