Мов спалах долі,
всміхнулись зорі,
гойднувся місяць
на хвильках хмар.
І матіола
в росі прозорій
п"янким дурманом
вдмухнула жар.

Матіоло, матіоло.
квітко ночі і любові,
душеспокою злодійко,
чародійко!

Вдмухнула спрагу,
шепнула сагу -
забилось серце.
коханням враз.
В суцвітті саду
шукаю звабу
і матіола -
дороговказ!

Бешкетник вітер
колише квіти,
напнув вітрила,
світанок зве.
Покірна доля,
як матіола,
сором"язливо
смеркання жде.