Дві квіточки в полі розцвіли, мов зорі, весною,
листочки, мов руки, в обіймах бентежних  сплели.
Тулились стебельця, голівки мінялись росою,
нектаром солодким кохання вони розвели.

               Пр-в
    - Скажи, що любиш!  
    - Так, я тебе лиш кохаю!
    - Скажи, що віриш!
    - Так, я тобою живу!
    - Скажи, що мрієш!
    - Без тебе я мрії не маю!
    - Скажи, що знаєш!
    - Без тебе я певне умру!

Отак і любились красиві, пахучі і юні,
від ранку до ночі купались в кохання росі.
Шептали слова і ковтало їх чудо-відлуння,
горіли в цілунках і мліли в душевній красі.

Налетіли буйні й жорстокі вітри-суховії,
Зірвали стебельця, посипались з зір пелюстки.
І звідти, з небес, лиш листочками сплевшись обоє,
цю пісню кохання на землю вони донесли.



Пісню можна прослухати тут -http://www.youtube.com/watch?v=09ZvhNcRl1Y&feature=youtu.be