Cіре шосе підморгує,
сіре шосе всміхається.
Ранок стає над обрієм,
росами вмивається.

Потужні фари проганяють темні тіні,
шиплять колеса, атакуючи асфальт.
Окрім тунелю з світла й білосніжних ліній
тривожна ніч усе залила, як базальт.

А за склом поблискує капот,
а за поворотом - поворот,
а за нескінченістю доріг
на траві сліди від твоїх ніг.

Двигун вбирає рештки залишків туману,
зоря ранкова розбудила небокрай
і кілометри закрутились на кардані,
заграв світанок в небі, наче водограй.