укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2011.10.08
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Летаргічний сон

Тривожний сум недоспаних ночей
не зводив з неї втомлених очей,
взирав у душу, заглядав в пітьму
і гладив руку. Лиш її одну
він так безмірно й жадібно кохав,
її він до безпам"ятства чекав
і дочекався...О, щаслива мить,
вона - явилась! Наче оксамит
враз огорнув і простір, і тіла.
Якою ненаситною була
та радість стрічі, ціла ніч тепла!
...а зранку вона стати не змогла.
І він сидів отут яку добу
та гладив руку ніжну і худу,
просив у Бога, щоб змилосердивсь.
Не проклинав, не бився, не сердивсь,
а тихо мовив молитви, що знав.
І Бог їх серед інших розпізнав
та знак послав Всевишній у ту мить:
явився лікар, запитав: «Ще спить?
То перевтома і нервовий стрес,
таке бува...» Знак, посланий з небес!
Рука її порухалась - відчув
і протяг ніжно вії ворухнув,
пробіг тремтливо по її устах
і загорівся вогником в очах.
Їх широко відкрила, піднялась,
нерозуміюче, неначе родилась,
все оглянула й запитала враз:
«А де я, любий? Хто то біля нас?»
А він нічо не зміг відповісти,
бо біль і радість, наче два пласти,
стиснули груди і усі слова
забула з перевтоми голова.
Котились сльози і якийсь клубок
не допускав ні слів вже, ні думок.
Він просто плакав, як не плакав вік,
цей вкритий сивиною чоловік,
а лікар заспокоював обох,
він був для них тепер, як Господь Бог.
«Все буде добре» - мовив, як з ікон -
«То був лиш сон. То - летаргічний сон.»

2011
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні