Катрусі
Хлопці, прошу, сховайте рогатки,
Бо несу я своє віршенятко.
Ось погляньте – сховалось в куточку
Під весняним, зеленим листочком.
І сидить собі тихо-тихенько,
Як горобчик, пухнасте й маленьке…

Хлопці вмить поламали рогатки,
І почули: “Це я, віршенятко!”
І стрибнуло на руки Катрусі:
“Я вже виросло, я не боюся!”
І віднині дорослі і діти
Будуть це віршенятко любити.