Спочатку прокидається мій друг. Він устає, потягуючись, і одразу Починає настійливо вимагати тебе. Його непереборне бажання проганяє сон. Я прокидаюся, але встати не можу – Мушу заспокоїти друга, бо інакше Він стоятиме над душею цілий день І заважатиме працювати. Звичайні слова на нього не діють. Він ніяк не хоче розуміти того, Що ти далеко… І лише переконливі аргументи про те, Що ми скоро побачимося, Бо і я хочу того ж, що і він, Змушують його заспокоїтися. І лише тоді З ліжка встаю я. На годиннику шоста тридцять.
|