Акровірш *

МИсливий, ніжний, наче цвіт бузковий,
Хрещений батько саду і співців.
Арфіст небес, закоханий у слово,
Йому вінок із променів я сплів.
Любисток в нім і трохи рути-м’яти,
Обвитий він барвіночком хрещатим.

Калина стежку обсипає цвітом,
ЛИбонь, поет її тут посадив.
Медами пахне золотисте літо,
Едемом цим бродити він любив.
Набуток він залишив – сад і вірші…
Калина ж нині стала ще рідніша.
О чом же серцю так бракує слів?

*6 листопада Михайлові Клименку виповнилося б 85 років...