Опубліковано: 2011.11.18
Ігор Павлюк* * * Загадкова темрява світання. Спить туман відьомським молоком. Може, осінь ця комусь остання Так, неначе перша... отако... Що у сплячку хочеться впадати – Не у вічність – Тільки до весни – Тим, що тільки й щастя, як піддатий... Ну а так – біль совісті й вини. Пахне космос дзвінко і полинно. Проростає вітер світлом зір. Хто там знає – як усе повинно?.. А не знаєш – то лови і вір Перший цвіт і перший сніг, і жінку... І Дніпро – дорогу для сліпих, І самотню на устах сніжинку – Рідних, тих... Восени це все таке тремтливе І таке земне – як Божа кров. Листопад – тінь зоряної зливи І винця вороняче перо. За туманом синім кашля поїзд. За туманом білим – літаки. Осінь – це розмова із собою Про старі бабусині казки.
|
2011 © Ігор Павлюк |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.