***  

Коли ми випили на швестершафт*,
зробились наче ті сестрички:
у пасмах в тебе ніби стрічки,
в моїх думках  - жага і жах.

Отак розплутую свої старі сувої –
бентежно, обережно, гнучко,
так, нібито в колисочці онучка
я пестую. Твої  веління хворі

фарбую в колір кремової сливи
з надкушеним бочком червоним.
Це все мої нечитані сувої –
напередодні весняної зливи…

Зібгати б їх, та серце розлетиться
на скельця надто полохливі,
маленькі та колючі. Зливі
до них немає справи, бо криниця

ось трапилися на шляху безмірнім,
така глибока, нескінченна.
І злива відступає чемно
приборканим зненацька хижим звіром.


* Аналогія до "брудершафт"