***
Додому, додому, додому,
У сморід, у гамір, у щем.
Країна, весела і хвора,
Блукає вночі під дощем.

Доволі, доволі, доволі,
Вже болю оголене дно.
Моя це країна, як горе,
Що поряд зі мною давно.

Додому, додому, додому,
В країну розпуки й зими,
Прибитися там хоч до чого,
Припасти до злої землі.

Вокзали, вокзали, вокзали,
У місто чуже під дощем.
Чому пам’ятаєте назви,
Чому вам не треба імен?

За межі, за межі, за межі,
Повітрям, піском між долонь –
Там нас обіймає пожежа
І там нас цілує вогонь.