Опубліковано: 2012.04.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віктор Балдоржієв

Снова осень…

Снова осень над степью пожухлой,
Снова тучи и птицы над ней.
Только чувства мои не потухли,
От невзгод разгораясь сильней.

Диоген ли в рассохшейся бочке
Или Публий Овидий Назон
Из какой-то немыслимой точки
Полонили пространства времён?

Будет Рим! И четвёртый, и пятый,
Чингисхана сровняется вал.
У шумящего Понта когда-то
Старший Плиний, смеясь, проживал.

В небе волглом чудесные птицы,
Ломкий клин молодых журавлей.
И ночами сверкают зарницы
За границами тёмных полей.

Заключаю пространства и время,
Расширяю, беру их в полон
С дальней точки, живущий со всеми,
Продолжение вечных имён.

Всё обычно и всё необычно,
И уроки не в сроки, не впрок.
Что мне делать с такою добычей,
Утекающей словно песок?

1. 09. 2011. 15-40.

2011
© Віктор Балдоржієв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/32730/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG