укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.25
Роздрукувати твір

Вероніка Марченко

Почерк

Я о том, что болит, непомерно, наверно, кричала,
Раз среди суматох, потеряла себя же саму.
Я запуталась, как же глава началась без начала?
Видно, я в правоте размешала, как в мёде, вину.
Всё куда-то ушло, ничего мне взамен не оставив,
Боже мой, что я плачу над пропастью, словно боюсь?!
Мне ли холод занять, да и твёрдость у выжженной стали,
Из которой всё небо вдруг стало, как нА душу груз?
Я запуталась в вечных сомненьях и правдах извечных,
В жизнях чьих-то, лишь гостьей, и только на время была.
Где же сила характера, гордые, сильные плечи,
Доверяясь которым, я б слабой себя приняла?
Я, наверное, глупо из рук отпустила, да в небо,синицу?
Только вот выше неба летала б сейчас и сама,
Мне бы этой свободы бескрайней, лазури напиться!
И свою же свободу к себе же самой ревновать...
Мне бы этой услады - своё отраженье измерить
Чередою вкраплений в чужих, но и близких глазах.
Я ещё раз обжечься хочу, чтоб ещё раз поверить,
Что любимой меня от любви не придётся спасать.
Боже мой, хоть бы раз невозможное стало возможным,
Все законы поправ, разодетого в быт, бытия!
Ну куда уж сильнее быть, сколько же можно быть строже?!
Сколько можно мечтами одними свой путь выстилать?!
Я не верю, не верю, не верю, не верю, не верю!!!
Я хочу, словно пёрышко, нежно касаться чела...
Я запуталась, словно в сетях, в бесконечных потерях,
А ведь толика счастья, как кроха, безумно мала.
Я,наверное, слишком о многом сказала в двух строчках, -
Не судилось прожить, а казалось, сто раз прожила.
Ничего мне не надо, лишь пусть будет узнан мой почерк,
Где меж мной и любовью моей простелилась межа...

2007
© Вероніка Марченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні