Засуши, моя дитино, віточку калини,
Щоб чорнявого хлопчину ти приворожила!
Щоб він сохнув за тобою як трава у полі,
Наче лютий за весною тане у двобої.
Напої, моя пташино, його цим узваром.
Щоб з твоїм ім’ям у горлі прокидався рано.
Щоб любив твою дитину, щоб глядів до скону.
Щоб кохав тебе і злую і хитру й проворну!
Щоб зависним дурним людям очі не боліли,
Коли б ви удвох за руку по селі ходили.
Хай, дитино, не журися, приповзе до хати.
Ще осліпне, ще оглохне…. й буде цілувати.