укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.01.28
Роздрукувати твір

Андрій Поляков

Он



         1.



Этот мир от себя попытался спасти.
Только сам же и стал у себя на пути.
Замахнулся мечом, чтоб преграду снести,
Но родней никого на земле не найти:
- Отойди, говорю, не мешай воевать.
Здесь, под небом, двоим никогда не бывать.
Ты разрушил меня, и теперь я пустой.
Отойди, говорю... Он в ответ мне: - Постой!
Ты зачем обнажил свой неправедный меч?
Как посмел ты себя для меня не беречь?
Я разрушил тебя? И теперь ты один,
Только ветром слепым по дорогам водим?
Неужели тебе не вольготно вот так:
Слева - свет молодой, справа - суетный мрак.
В центре огненных солнц ты, как прежде, живой.
Для чего ж захотел ты рискнуть головой?
Для чего обнажил свой неправедный меч?
В этой битве двоим суждено нам полечь!
Я вернулся к тебе. Ты и вправду пустой,
Как из глины болван...
Я ж душа твоя...
- Стой!

         2.

И пришёл он и стал предо мною стоять,
Говорил: - Ты собою не пойманный тать.
Говорил: - Ты любимых забыл имена.
Говорил: - На посту... Говорил: - Ты - война…
Говорил: - Я тебя отряхну ото сна.
Ты заснул не во сне, но вина есть вина.
Ты ушёл на войну. И ты стал воевать.
И тебя никому с той войны не забрать.
Воевал ты, как бог. И войною ты стал.
Отступил и огонь, отступила и сталь.
Ты ушёл на войну, чтоб остаться войной.
И не мёртвый с тех пор ты уже - не живой.
Потому я пришёл и стою пред тобой,
Чтобы ты не прошёл, чтоб оставил свой бой.
Чтоб увидел меня, словно свет поутру,
Как, сражаясь с тобой, за тебя я умру.




2007
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні