не навчені жити, і поки не навчені
вмерти,
не навчені небом ходити, і дихати
водами,
штрих-коди на скронях затерті (або
не затерті),
ми п`ятою мастю лишаємось поза
колодами.
і кров`ю із рани – світанок по краплі
на трави,
хоча це, напевно, фігня, або просто
алхімія,
бо хтось потойбічний вже нас перемішує
з крамом,
простроченим крамом історії Секунда
Плінія.
якщо ти дозволиш, я дихати буду
надалі,
і винайду осінь з бруньками й пташиними
співами,
не навчених жити колись закарбують
в медалях,
і будуть губити у травах достиглими
сливами.