Опубліковано: 2012.08.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Янович

ПРИ ПАДЕНИИ КОРАБЛЕЙ НА ЛУНУ – РЕГИСТРИРУЮТСЯ РАСКАТЫ ТИПА СТАЛЬНОГО ЗВОНА  5392

Наверно полая Луна
землянам скроена богами…
Слегка волнует – без цунами –
морскую гладь для нас она!

Прилив с отливом тормошит
застойность вод морских не зря ведь.
Волна лелеет нас и гладит,
плоды внедряя в каждый вид.

В «морях» Луны – исходность лиц –
нам распечаталась навеки…
От Бога – чувства в человеке!
Но улыбаться в них – отвык.

Я возбуждаю в текстах ритм,
чтоб гармоничней стали строчки.
Они  как дети – лишь цветочки!..
Для нас – их детство – Айболит!

Друг друга лечим тут не зря –
в страстях давно послевоенных…
Я не был ранен, не был пленным,
но Водолеев ждут моря.

Жаль, на Луне они сухи,
хоть до сих пор не верим актам.
Хватило мне такого факта –
чтоб снять с нас кличку «лопухи».

2012
Киев, 13 августа
© Ігор Янович
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/33923/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG