Опубліковано: 2012.09.10
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Детство

Лунный мячик в луже –
Никому не нужен.
Солнышко на блюдце – тоже ни к чему.
В соловьиной трели
Будущим расстрелян,
Прошлый мир мой, где ты?
Где ты? – не пойму.

…Сон простой и ясный
Вижу я прекрасно:
Мы бредём по лугу летним вечерком –
Я и мой приятель.
Солнце – на закате.
И с небес слетает
Счастья светлый ком…

День смешной и рыжий…
Ласточки над крышей –
В памяти, как в капле, все отражены,
Выпукло и чётко.
Правда, век короткий?

Что молчишь, дружище?
Тоже видишь сны?


2012
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34221/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG