Опубліковано: 2012.09.14
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Вадим Друзь

Не зови меня


Темнота кругом - ночь угрюмая,
я никто теперь, я без имени -
как слепой иду, да шепчу моля:
не зови меня, не зови меня…
Губы сжатые, губы белые -
то ль в острог иду, то ли беглый я.
То под лёд душой, то всплываю я,
то опять за грань забывания…
Отпусти меня, отпусти меня -
все излечит время, да только вот,
притяжение ощутимее
послевкусия сладко-горького…

2012
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34245/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG