Опубліковано: 2012.10.11
Поетичний розділ: Філософська лірика

Марина Терентьева

Ушедшим поэтам

В холодной выси ветер строит замки
Для тех светил, что вдруг сошли с орбит.
Их души, словно платья, наизнанку...
Где каждый шов о многом говорит...

Но озарит бескрайний мрак комета,
И на Земле, средь сует и тревог,
Произнесут: "А вот душа поэта!"
Уже не вспомнив имени его...

Они уходят в дальнюю дорогу,
Свои творенья не забрав с собой.
Не дописав, не досказав так много,
Сгорая в небе яркою звездой.

Но верю я, в седые глядя дали,
Где равнодушно-бледен лунный глаз:
Дожди идут, когда они в печали,
Когда их души молятся о нас...

2012
Киев
© Марина Терентьева
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34557/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG