Моцарт и Сальери
 Моим критикам

                         
Запеленав окно в портьере,
Чтоб звезды не глазели монстрами, –
Садится за шедевр Сальери,
Но музыка приходит к Моцарту.

Сальери зол и безысходен.
Он курит снадобья заморские,
Но так уж в мире происходит,
Что лирика приходит к Моцарту.

Жена с любовником – на Крите,
А впрочем, ну ее, безмозглую!
Он – сноб, эстет, педант и критик,
Но женщины приходят к Моцарту.

Он пишет: «Ваш кумир – капризен:
В нем строя нет – одни эмоции!
Вы – зомби! Вас берут харизмой!», –
Но публика приходит к Моцарту.

Он уничтожит скандалиста,
А заодно – и страсть, и молодость.
Окно разбито. Звезды – близко…
Но Боженька приходит к Моцарту.

                                              Євгенія Більченко

************************


Завісивши усі порт'єри,
Щоб зорі не гляділи монстрами,
Сідає за шедевр Сальєрі,
Та музика іде до Моцарта.

Сальєрі лютий, мов собака,
Він курить драп і шмаль заморськую,
Співає півнем, ходить раком,
Та лірика іде до Моцарта.

Дружина з хахалем на Криті.
Хай не вертається, безмозкая!
Він мачо, сноб, педант і критик,
Та баби всі ідуть до Моцарта.

Він пише"Ваш кумир - барига.
У нього є лише емоції.
Ви - зомбі, він - брудний ханига!"
Та публіка іде до Моцарта.


Сальєрі хоче все й одразу,
Він має всі козирні карти...
Та музика - така зараза,
Що знову прийде до Мацарта!