а ніч циганська ніч така циганська
і коні вірні коні вірні нам
і стогне ліс душа його йорданська
відкрита навстіж добрим злим вітрам

а ми йдемо побравшися за руки
ми пливемо у глибочінь ріки
а ліс не знав іще такої муки
а ліс вмирає так уже віки

а він простить нам зраду цю і втечу
йому душа йорданська шелестить
цей ліс стоїть над нами як предтеча
майструє нам березові хрести

а коні чорні припнуті до лісу
ви коні вірні стійте на межі
ви коні вірте завтра нас повісять
чи встромлять в горло ковані ножі

і небо розламається на друзки
скрипіти в полі важко буде віз
а нас обох - як мертві дві галузки
в собі сховає наш йорданський ліс