Опубліковано: 2012.11.07
Поетичний розділ: Містика, видіння

Лія Чернякова

почти сказка странствий

Не ткачиха, а пряха.
Не верит, не ждет, а крадет.
Не станок, а иголка на черную воду падет,
Соскользнет по кругам,
По волнам неприкрытого сна,
И войдет тишина
В подноготную паузу,
В пазуху, логово лжи...
И растает, как жизнь.

2012
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/34935/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG