Опубліковано: 2012.11.28
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Медитации в Бабьем Яру

Аркадию Веселову


Сырецкий парк. Рука в руке.
Овраги, балки, белки, склоны…
Они ведут нас к стадиону,
Как предки – половцев к реке.

Пустырь похож на древний храм.
Тропинка тянется, как трейлер,
И скрытый под корой Майтрейя
Ладони сучьев тянет к нам.

А на кону – Армагедон:
Не будет нас столетий триста…
Не ясно: гопник или трикстер
Пугает воем стадион.

Бредем, как будто Бог несет,
По шпалам облетевших листьев.
Бельчонок щурится по-лисьи
И, очевидно, знает всё

О том, что в небе есть окно:
На том окне висят евреи.
Их прах, как Тора, – не стареет.
Мы смотрим в небо.
Мы – одно.

Сырецкий парк. Трава травой…
А где-то ниже, в прошлой карме,
В могильной яме Красных Армий

Лежит последний рядовой.
                                        21 ноября 2012 г.

2012
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35154/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG