Соки носила синові,
Що -- на морській косі.
Пахла сливово, цитриново...
І шепотіла:"Ти сій...".

І обростала клятвами,
Вибачень -- щільний стос.
Врази на серці -- плямами --
Не від штормів, не від гроз.

Спрагло хотіла спокою,
Вже не пурпурних вітрил.
Що ж ти клюєш її, соколе,
Поміж янтарних мірил?

Скарб -- у мішечках і нішах.
Внукам -- конструктор, пістоль...
Віршем укрилась півгрішна
Мигдалеока Ассоль.

Бляклі світлини і мапи.
Висох трикутний басейн.
Грей, не поставивши крапки,
Вмер у кирпатої Джейн.

В слоїку мокнуть оливи.
Ряден пацьорки руді.
Цятки на шибах по зливі.
Пахне корицею дім.

Хвилі течуть у волосся.
Аркуш важкий, мов пісок.
Все, що бажала, -- збулося.
Спурхнути б їй поміж сов!

Хто її буде шукати?
Мрево густюще, як мед.
Рейвах, омани, відкати...
Фальш -- кордарон, флавамед...

Сукні носила сріблясті.
Грея стрічала з морів.
Молиться:"Боже, не впасти б...".
Шовк пурпуровий зопрів.