Не подала мені руки
(Я залицявся так невміло!).
Вона пішла до мудаків,
Щоб їм віддати юне тіло,

Розкішні груди і вуста...

Але мине з десяток років -
Ти будеш, любонько, товста
І балакуча, мов сорока.

Набряклі очі, зморшки, лють...
(Така лиш п'яному насниться!)
Твої коханці поповзуть
Шукати ліпшої самиці.

Я буду, любонько, не злий,
Я не прийду тебе втішати.
Бо долі хитрої вузли,
На жаль, не можна розрубати.

Твої коханці - то мужі,
За ними влада, сила, гроші,
Сичі, гадюки і вужі,
А я, диви, такий хороший...

Я буду, серденько, повір
(З'яви собі таку картину!),
Їбати молодих повій
І усміхатись, як дитина.