Опубліковано: 2012.12.29
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Кацай

Флаги

Покрыл века шершавый слой мгновений,
но до сих пор, поблекнув от секунд,
отбрасывают наши флаги тени
на выжженный инопланетный грунт
и, сдерживая красок торжество,
их ткань течёт в замедленную вечность:
так, сотканное полем, вещество  
испытывает массой бесконечность
и бездной – звездошествие людей,
вцепившихся неистово в знамёна,
которые над гулом пропастей
взметнулись, будто пламя – невесомо,
от обнажённой временем  звезды
до самой вечной тайны горизонта.
В планеты вбиты древки и следы.
Кровь тяжело пульсирует в аортах.
А стяги выгибают вышину,
полотнищами расцветив пучину,
и ощущая кожей тишину,
пропахшие дорогами, мужчины
её тревожат бьющимся в груди
неистовством, взорвавшимся лучами.
Стоят 100.000 флагов за плечами.
100.000 звёзд мерцает впереди.

2012
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/35398/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG