Пишні сосни в білих шатах, Сонце вранішнє сміється... Біле поле, білі хати, Білий дим над ними в’ється В небо синє, наче море, Неозоре й чисте-чисте... Хтось в полях розсипав зорі, Наче райдужне намисто. Як воно на сонці грає, Своїм блиском сліпить очі! Спокій душу обіймає... Серце ж радісно тріпоче, Наче голуб, білий-білий, У морозному повітрі... Щира дяка, Боже милий, Що живу у цьому світі! Що я можу бачить, чути, Милуватися красою... Маю щастя - просто БУТИ! Й, головне, самим собою. |