укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.02.06
Роздрукувати твір

Іван Редчиць

***

Володимир ВИСОЦЬКИЙ

Запалюють свічки мені не всує,
Та образ твій обкурює знов дим,  –
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.

Повік я не врятуюсь від спокою,
Бо що було в душі не вернеться ніяк,
Не знаючи, вона взяла з собою,  –
Спочатку в порт, а потім  – у літак.

Запалюють свічки мені не всує,
Та образ твій обкурює знов дим,  –
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.

В душі моїй  –  невидима пустиня, –
Не стійте, бо не забринить у ній струна!
Пісень уривки там і павутина,
Бо найцінніше все давно взяла вона.

Свічки запалить вечір цей не всує,
Та образ твій обкурює знов дим,  –
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.

В душі моїй – маршрути без дороги,
Шукайте в ній  –  і знайдете там лиш
Дві напівфрази, напівдіалоги,  –
А незабутнє – Франція, Париж…

Свічки запалить вечір хай не всує,
Та образ твій обкурює знов дим,  –
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.
1968


***
Мне каждый вечер зажигают свечи,
И образ твой окуривает дым, –
И не хочу я знать, что время лечит,
Что все проходит вместе с ним.

Я больше не избавлюсь от покоя:
Ведь все, что было на душе на год вперед,
Не ведая, она взяла з собою  –
Сначала в порт, а после – в самолет.

Мне каждый вечер зажигают свечи,
И образ твой окуривает дым, –
И не хочу я знать, что время лечит,
Что все проходит вместе с ним.

В душе моей – пустынная пустыня, –
Ну что стоите над пустой моей душой!
Обрывки песен там и паутина, –
А остальное все она взяла з собой.

Теперь мне вечер зажигает свечи,
И образ твой окуривает дым, –
И не хочу я знать, что время лечит,
Что все проходит вместе с ним.

В душе моей – все цели без дороги, –
Поройтесь в ней –  и вы найдете лишь
Две полуфразы, полудиалоги, –
А остальное – Франция, Париж…

И пусть мне вечер зажигает свечи,
И образ твой окуривает дым, –
И не хочу я знать, что время лечит,
Что все проходит вместе с ним.
1968

2013
© Іван РЕДЧИЦЬ
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні