Опубліковано: 2013.03.11
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Іван Низовий

* * *

Цю жінку я в минулому житті
Уже любив. Своє ім’я Олена
Вона несла, мов німб.
Її рамена
В легенькому, як хмарка,
Повитті
Світилися рожево.
Крізь тонку
Тканину випинались пишні груди…

І в нинішнім житті зустрів таку,
Подібну: оповив туман полуди
Мій зір. Моя уява не знайшла
Пояснення феномену такому:
І ця, як та, Оленою була,
І ця, як та, світилася в тонкому
Хмаринному вбранні. Вона мені
Щось каже – я її не розумію…
Вона вже поряд… Груди наливні
Торкаються моїх. А я не смію
Дихнути навіть…

В першому житті
Любов моя взаємності не знала,
В майбутнє перейшовши,
В самоті
Під попелом троянським остигала
Тисячоліття!
Будь же сокровен
Той образ із минулого.
Та, Боже,
Не може бути двох таких
О л е н –
Така краса двоїтися не може!

… П’ємо удвох цейлонський чай…
Обом
Ніяк не випадає карта спільна:
Я вже давно – не мрійник,
І, либонь,
Вона – заприсягнусь – не божевільна.

Нам – добре.
І якого ще добра
Жадати від недоброї епохи?!
Її пора – це не моя пора:
Їй – ще багацько,
А мені – лиш трохи…

1999
© Іван Низовий
Текст вивірено і опубліковано: модератор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/36197/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG