Моя любове середзимна, На щастя ти чи на біду? Ще платонічна, не інтимна, Не легітимна до ладу; Ще нерозділена, нерівна Між нами: Я в таких літах Сивоморозних! Ти ж – царівна – Волошкам в стигнучих житах! Мені так боляче з тобою, На самоті – ще болючіш: Завжди каленою стрілою Стримиш у серці І мовчиш Про все, що станеться, Що стало Трагічним вислідом в кінці… Мені лишилося так мало В степах топтати чебреці! Моя любове неповторна, Згорай в пекельному вогні… Вже чорна ніч непереборна Не розвидня і при вогні Мені, осміяному… Де вже Мені боротися – Либонь, З ошмать словесної одежі Вже не роздмухати вогонь Ліричний! О, моя любове – Моє світання вечорове…
|