Опубліковано: 2007.02.12
Поетичний розділ: Філософська лірика

Сергiй Українцев

***

Я устал привыкать, приживаться к недугу.
Жизнь — борьба, но для призраков нет моих сил!
Верю в смерть, как в единственно верного друга.
Может так потому, что не жил?
Одиноко уйти... — в ночь никто не проводит.
Молча выпьют друзья, — погрустят и простят.
Опустевший перрон. Поезд в вечность уходит,
Недосказанных фраз вслед обрывки летят.
И
 усталость
              утихнет
                         — угаснет
                                       — уймётся
                                                       — уснёт.
Холм размоют дожди. Память вымоет лучшие дни,
Но когда-нибудь кто-то стихи мои верно прочтёт,
И разбудит меня, тихо молвив:
                                    – Свершилось, взгляни!..

2007
© Сергiй Українцев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3698/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG