О скільки тіл, насаджених на палю,
Розтерзаних звіриною, страждало,
Волало в мить наруги до небес:
«Прийди, спаси…
                   Ти ж можеш!
                                 Ти ж воскрес…».

О скільки їх, стоїчних страстотерпців,
За Віру згасло – з гаспидом у герцях…

А скільки ще потрібно жертв і жерл,
Аби пощезнув кожен людожер?

Коли спокути гримкотливі кратери
Всотають мегавбивць – дитини… матері?