укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.06.16
Роздрукувати твір

Олеся Сандига

ІІ. АМГАД

ІІ. АМГАД

Мати була у церкві, тобі байдуже,
як байдуже до пригорілого м’яса на обід, знову приходили родичі,
останні новини одні й ті ж самі, твої брати мають дружинами власних кузин,
у їхніх очах жарке полуденне сонце, пальми ліниво ворушать широким листям,
обтрушуючи пісок, десь була, певно, й кузина для тебе, та
ти вже не годишся для тих, що ходять на двох ногах,
твоя доля має луску і крила,
гортає Фуко, стрекоче пташиною мовою, твоїх доль так багато,
у них білий папір замість шкіри, і ти читаєш тексти і дискурси,
що просвічують під сподом,
і водиш пальцем по витончених лініях стертих рядків.
вони оселяються на день у твоїй клітці, перелітні птахи, в’юнкі світлоокі риби,
солоний  вітер жене їх далі і перегортає сторінки Фуко,
і ти дивишся услід, мати поправляє ковдру,
без жалю, ти просто любиш, коли крила здіймають вітер.
дикі гуси, крізь пруття місячні промені,
знову проходив панотець, ти зглянувся на безпритульну нечисть,
що ховається по закутках кімнати,
не пустив освятити,
Фуко здвигає плечима, пальми ліниво ворушать широким листям,
проціджують сутінки, якби ж то втратити луску і крила
хоча б на мить, пройтися вулицею, руки в кишенях,
сам один, один із них, незграбні суходільні краби
влазять на клавіші,
очі, дві блискучі рибини, пірнають у безбережний текст,
сонячні промені не встигнуть позолотити білу чайку,
що, наче безпритульний дух, танцює над опівнічним океаном,
і коли, повертаючись вранці у тіло,
твоя душа втомлено тягне за собою білі з чорною облямівкою крила,
вони залишають на подушці
глибокі колії, залиті солоною водою.

2011
© Олеся Сандига
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні