Мала, не дрейфуй, ти не сама. Добре, що завтра у тебе відпустка. Правда, не варто ридати дарма. Декілька місяців – точно відпустить. Звісно я вірю, що він добрий ґай. Маю підозру: для тебе звичайний. Але ти на нього тепер не зважай. У тебе є друзі, кава і чайник. Хочеш приїду? Вина прихоплю. Вип’єм – розкажеш як є, без цензури. Правда, як друга, тебе я люблю. Злитись не буду, коли ти закуриш. Чи й не трагедія!? Хай собі йде! І відпусти! Знайшла за ким бігти! Де він приткнеться, скажи мені, де? Думаєш тужить? Звісно?! – Та фіг там! І не зійшовся на ньому весь світ. Горе минає. Час не лікує… Слухай, як в мене почнеться обід, Ще подзвоню тобі… Ти мене чуєш?
|