БУМЕРАНГ (або СІЗІФОВА УКРАЇНА) Ще вакцину таку не знайшли, аби "ПРОТИ ТЕБЕ", - Я б тобі всі каміння коштовні до ніг принесла. Є у трав на горі цілий дах із крилят Ереба, Є сліди, по яких не пройдеш всі дороги до плеса. Ти заглянь свому камню в пусту роговицю ока, - як душа його спринтерська над потом співа. Бо ти виміряв землю солоним кривавим кроком, й обертаючи кулю земну, - ти у вічність вертав. Ми ж , АЛЬБЕРЕ, дійшли до цієї долини підтюпцем, замісивши стежки. Поміж мертвими і живими я викочую ГОРУ, неначе могилу яйцем, та вага ноші більшає й більшає дат на спині. Як хірург свою кров, завязавши у вузлик вічності, - операція цих висот - моє щире зізнання: сам процес "ВИДИРАННЯ" - НАСОЛОДА на зло ПОВИННОСТІ, - і я вкотре влаштовую з каменем спуско-змагання... А чи вистачить душам по вітру розвіяних кроків? Мов закушені губи, співпали небо й земля… І викочує ранок рани по всій бурштиновій Європі, Україну, закуту у камінь, виношую в собі я
|