Писав аж тричі:«Стрінемось… Давай!». Четвертий лист на ультиматум схожий. Шукала вірш-відмову… Плинув рай… Ті пропозиції – колькі пороші. Сьорбнути кави, торта надкусить… І чути, як пташок тріпоче в серці? Ти з Гуляйполя віз мені роси. Я обривала грона у відерце… Якби ж раніше! А сьогодні – дощ. Любов пісна, холодна й невагома. Полтавою пройди… Тут безліч сош, Якась та приведе під кубик дому. Не забажала вийти лиш «на час». Назавжди не просив, не гнув обручки. Пиши про жниво, бруд, зневіру мас… Хай інша масажує м`яз і пучку. Атож – «дикунка». Ще слівце скриши! Тамуй образу… В мене борщ солоний. Ти припізнився. Під вищання шин Гойдає плин – за вечора заслони… Мені ще оглядати По і Сейм. Альтанку бачив? Закури під «ЦУМом»… Дзвонив супружник… Риби принесе: Знов передав дружбан Вано з Батумі. І буде свята клапоть у котів. І я зітхну над рукопис полегко. Ти – теж поет… І бачити хотів, Як я беру гріха жарину з дека… Мої протуберанці – край корони. Летять на сяйво грифи, махаони… Ти припізнивсь на тисячі ночей. Прости мені. Не запевняй:«Нічєй…». 2013
|