Опубліковано: 2007.02.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Андрій Поляков

***



Прижать к лицу осеннюю траву,
Вдохнуть её неистребимый запах
И вдруг услышать, как на мягких лапах
Крадётся шёпот: - Господи, живу!
Всему на свете можно удивиться.
Чей это шёпот - мой или травы?
А может, это выдохнула птица,
А может где-то выдохнули Вы?
Дышать, дышать, душистое подспорье
Сомненьем не разрушив до конца,
В травинке каждой скрытое раздолье
Увидев каждой клеточкой лица.

2007
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/3856/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG