Опубліковано: 2013.12.12
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Анатолій Криловець

***


І сколихнулась темінь –
Очі такі бездонні:
– Часом ви не письменник?
– Що, хіба видно, доню?

Щось у душі затерпло…
– Риси такі знайомі, –
Дивиться в очі тепло
Дівчина невідома.

Милу свою усмішку
Сонцем дарує світу:
– Часу не маю книжку
Я свою закінчити.

Боже, спаси й очисти,
Кожен талант помилуй.
Дику гарячу пристрасть
В руку візьми, як стилос.

Та й по життєвім полю
Нею судьбу напишеш,
Їй подаруєш долю,
Щасну, святу і грішну.

Випросить, мабуть, в Бога
Знижку мені не вдасться:
Радість Він дасть за книжку
Й візьме… окрайчик щастя.

12 грудня 2013 р.




2013
© Анатолій Криловець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/38759/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG