Опубліковано: 2014.01.10
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Раїса Плотникова

Піст

Може, маленький геній
з прокуреними зубами,
може, велика лярва,
що ділить світ на світи,
витягнуть з тебе слово
тонкими – в промінь – губами,
та ти навчишся у Неба
не падати з висоти.

Стане тобі без слова
вдвічі-утричі легше.
Сонце вийде з-за гетто
на витоптаний спориш.
Нащо земним ліпити
святість із словозвершень,
нащо повчати інших,
коли   без пекла  гориш?

Твій філософський камінь
впізнають по барвах ночі,
по римах, які в заначках
і по шибках нарозхрист,
по голій долівці й глині…
Січень розплющив очі,
слово – за сволоком неба,
та не завершено піст…  

2014
Лубни
© Раїса Плотникова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/39022/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG