Опубліковано: 2014.01.14
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Юрій Зозуля

Мiй зiр, не претендуючи на Ваш.   — I з Рiздвом!!!


         ...коли видніє неба схил,
            та гонять навпростець могил;
            коли достало решт життя,
            а мОрок — "світле майбуття";
            коли розпуста за любов,
            й рясніє замість поту кров;
            бо й сповивають вже в кайдани...
            що залишається?  — Майдани!!
         ...для самозахисту од зграй,
            хто весь не з’їжений, — вставай;
            як душу в пекло й ще не здав,
            аж звідти Бог би виручав;
            аби ж не вимер справжній люд
            з пут яничарів та іуд;
            й небо б яснілось, й над землею...
            між іншим, рідною...  — й своєю!!!

2014

замальоване в звучанні

© Юрій Зозуля
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/39082/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG