Вже більше не буду, мамо, спати у хаті. Чи хто шугає через пере(зм)оги? - серед нас! - В(л)ітаю на- чи не-вперейми в загороди. Палахкотить загроза в(г)олос, - чує(ю) час легкий і найлютіший братів подвиг. Вже більше не буду, мамо, терпіти оці злидні. Арешт! А що ще задки за цю волю без грошей? Йду світ свій напувати випручаним словом. Даремно, шану розтерзали з пригорщей. Прожекти бешкету ідуть тепер дешево. Вже більше не буду, мамо, давитися хлібом. Хай тло ковтне заласся! Хай отряхне майдан мене. Авансом у аренду це земельне диво-лихо , Коли задіялось, ой, нене, ... , зажерло живцем моє зажурене небо вогнем, отакечки, зримо. Вже більше не буду, мамо, душитися квітами.
|